Віруси і рак

Віруси і рак

Віруси і рак

Всього існує п’ять основних теорій канцерогенезу, і вірусна — лише одна з них. Крім вірусів, рак можуть викликати мутації клітин, спадкові чинники, хімічний і радіоактивний вплив. Всі вони призводять до одного результату: деякі клітини нашого організму змінюють свої властивості і структуру.

Здорові клітини діляться протягом свого життя близько п’ятдесяти разів, після чого гинуть. Ракові клітини діляться безперервно, і точність копіювання порушена — в спадковому матеріалі таких копій багато помилок, які при наступному розподілі призводять до ще більших помилок. У здорових клітинах людини можуть знаходитися онкогени, які, при дотриманні певних умов, можуть викликати рак.

Яким чином вийшло так, що віруси виявилися причиною раку? Стандартний процес взаємодії вірусу з клітиною досить простий. Віруси не здатні розмножуватися самостійно, тому вони використовують ДНК клітини, щоб вбудувати в неї власну і створити велику кількість своїх копій. Найчастіше при синтезі нових вірусів клітина руйнується, а вірус вражає нові здорові клітини і ділиться далі.

Статистика показує, що серед носіїв онкогенних вірусів злоякісні утворення відзначаються максимум у 0,1%. Занадто велика кількість факторів повинна співпасти, щоб у зараженої вірусом людини розвинувся рак.


На сьогоднішній день достовірно відомо про декілька наступних видів вірусів, які відповідальні за 15% всіх пухлин людини.

ПВЧ — папіломавірус людини

Папіломавірус передається переважно статевим шляхом, однак можливий контактний шлях зараження через мікроушкодження шкіри і, власне, папіломи, розташовані на зовнішніх статевих органах. На сьогоднішній день відкрито понад сто типів папіломавірусів, але найбільш частою причиною злоякісних процесів у людини є лише типи 16 і 18.

У червні 2006 року в США була схвалена вакцина Гардасіл. Вона захищає жінок, крім онкогенних типів вірусу, від папіломавірусу 6 і 11, які найчастіше викликають розвиток генітальних папілом.

Віруси, що викликають гепатити В і С

Вони відповідальні за майже 80% випадків раку печінки, смертність від якого стоїть на третьому місці в світі (серед усіх онкозахворювань) після раку легенів та шлунку. Хронічне запалення тканини печінки, викликане вірусами, призводить до розвитку цирозу, що в свою чергу порушує нормальний ріст клітин. Найбільш небезпечним щодо ризику виникнення раку печінки є вірус гепатиту С, який за приховану агресивність навіть називають «лагідним вбивцею».

В зв´язку з тим, що зараження вірусами гепатиту В та С відбувається статевим шляхом та через кров, тому найголовнішим заходом профілактики є вибірковість щодо статевих стосунків, використання презервативів, профілактика проституції та наркоманії, спостереження за обробкою інструментів та обстеженням крові для переливання у лікувальних установах. Вакцинація проти вірусу гепатиту В також є ефективним способом профілактики.

Вірус Епштейна-Барра

Саме відкриття цього вірусу пов’язане з онкологічним захворюванням: він був виділений з культури лімфоцитів дитини, хворої на лімфомою Беркітта. Подальші дослідження підтвердили його зв’язок не тільки із зазначеним захворюванням, але і з раком носоглотки, лімфомою Ходжкіна та інфекційним мононуклеозом.

Вірус Епштейна-Барра передається зі слиною і виявляється практично у всіх людей. Механізм розвитку раку при цій інфекції досі погано вивчений, однак відомо, що новоутворення розвиваються досить рідко і залежать від расової приналежності. Зокрема, лімфома Беркітта розвивається у жителів Африки, а рак носоглотки найбільш поширений в Азії. Виражений імунодефіцит є однією з головних причин розвитку лімфом при вірус цього типу.

Вірус герпесу людини 8-го типу

Цей тип вірусу був відкритий в 1994 році, і вже доведено його зв’язок з розвитком саркоми Капоші, специфічної лімфоми порожнин тіла і хвороби Кастельмана. Механізм канцерогенезу вірусу вивчений досить погано і найчастіше пов’язаний з наявністю СНІДу.

Вірус Т-клітинного лейкозу людини

Цей доволі рідкісний вірус передається від людини до людини при переливанні крові, статевому контакті і грудному годуванні. Він є причиною розвитку Т-клітинного лейкозу, викликаючи патологічний розподіл Т-лімфоцитів. Це захворювання частіше Вего зустрічається в південно-західній частині Японії та в країнах Карибського басейну.

Вірус раку грудей

У 2003 році австралійські вчені виявили, що аналог мишачого вірусу раку грудей пов’язаний з пухлинами у жінок. Дослідники вважають, що він може пояснити різну ступінь поширеності раку грудей серед населення землі. Вірус був виявлений у тканинах ураженої молочної залози у 30-40% жінок Північної Америки, Європи та Австралії, у той час як у Японії заражені були лише 12%, а у В’єтнамі – 1%.

Незважаючи на очевидну поширеність деяких типів описаних вище вірусів, ситуація не така погана, як здається. Вчені сходяться на думці, що віруси є лише одним із факторів, що запускають процес розвитку раку. Тільки інфікування недостатньо для утворення пухлини, тому вони відзначені лише серед сотень, а іноді і тисяч людей-носіїв вірусу. Сам вірус лише ініціює патологічний процес, а для розвитку раку необхідно, щоб в клітинах організму вже були генетичні зміни, які призводять до неконтрольованого росту патологічних клітин. Додатковими чинниками цього процесу є все та ж екологія, паління, пестициди та інші токсини, а також порушення у функціонуванні імунної системи. У той же час, шляхи передачі вірусів вже відомі, і запобігти зараженню найбільш поширеними типами під силу будь-якій людині.

The Latest

To Top